ствердіти
СТВЕРДІТИ, іє і СТВЕРДНУТИ, не; мин. ч. стверд, ла, ло i стверднув, нула, ло; док . 1. Стати твердим, твердішим. Хтось невідомий, великий майстер, ліпив з сірої маси звірів, людей, птахів будинки.. Але все те було сире, не встигло ствердіти і утрачало форму (Коцюб., II, 1955, 212); - Ти мусиш провести мене на Угорщину.. - За тиждень, за дві неділі, коли сніг по горах ствердне або розтає троха (Фр., III, 1950, 300); Як рука натрапить На ту струну, що ствердла від мовчання, Шарпни струну безжалісно, потужно І брязни в неї, наче на пожежу (Л. Укр., І, 1951, 146).
2. перен. Стати суворим, рішучим. Штаб-ротмістр випростався, ствердів, завченим рухом кинув руку на ефес шаблі, вириваючи її з піхов (Стельмах, Хліб.., 1959, 654).
3. лінгв. Втратити м'якість, стати твердим (про приголосні звуки).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ствердію | ствердіємо |
2 особа | ствердієш | ствердієте |
3 особа | ствердіє | ствердіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ствердів | стверділи |
Жіночий рід | стверділа | |
Середній рід | стверділо | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ствердіймо | |
2 особа | ствердій | ствердійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ствердівши |