стопор
СТОПОР, а, ч . 1. Пристрій для зупинення або закріплення в певному положенні рухомих частин механізму машини. На валу [жатки] шпонками і стопорами закріплено три 9-зубцеві зірочки (Зерн. комбайни, 1957, 103); Рульовий стопор; // перен., розм. Перепона, перешкода у розвитку, ході якої-небудь справи, якогось заходу, явища. Стопор на шляху прогресу.
2. Механізм для закривання розливного отвору в сталерозливних ковшах. Розливальник підніме стопор, і сталь поллється у форму гарячим, нестримним потоком (Собко, Біле полум'я, 1952, 136).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стопор | стопори |
Родовий | стопора | стопорів |
Давальний | стопорові, стопору | стопорам |
Знахідний | стопор | стопори |
Орудний | стопором | стопорами |
Місцевий | на/у стопорі | на/у стопорах |
Кличний | стопоре | стопори |
стопорити
СТОПОРИТИ, рю, риш, недок . 1. перех. Зупиняти або уповільнювати хід, роботу механізму, машини. - Стопоріть мотор! - залунав вигук із шлюпки (Трубл., II, 1955, 408); Стопорить [капітан] машину.. і правує до берега ближче (Гончар, Тронка, 1963, 150); // Закріплювати стопором (яку-небудь деталь). Стопорити гайку; // перен., розм. Затримувати, уповільнювати розвиток, хід якої-небудь справи, якогось заходу, явища.
2. неперех. Припиняти або уповільнювати свій хід. Часом крейсер стопорив.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стопорю | стопоримо |
2 особа | стопориш | стопорите |
3 особа | стопорить | стопорять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стопоритиму | стопоритимемо |
2 особа | стопоритимеш | стопоритимете |
3 особа | стопоритиме | стопоритимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | стопорив | стопорили |
Жіночий рід | стопорила | |
Середній рід | стопорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | стопормо | |
2 особа | стопор | стопорте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | стопорячи | |
Минулий час | стопоривши |