сторчаком
СТОРЧАКОМ, присл., розм. Те саме, що сторч 1, 2. Комин був прикритий зверха [зверху] мурованим дашком, опертим на чотирьох сторчаком поставлених цеглах (Фр., II, 1950, 258); Богдан потяг його на себе і.. так піддав йому ногою ззаду, що він.. відлетів на дорогу сторчаком (Гончар, Людина.., 1960, 13).
сторчак
СТОРЧАК1, а, ч., розм. Те, що стирчить, різко видається вперед або вгору. У війну позносило осколками дерева, зосталися якісь сторчаки (Кучер, Прощай.., 1957, 286).
@ Давати (дати, ловити, зловити, хапати, вхопити і т. ін. ) сторчака (сторчаки) - падати вниз головою. Микола зачепився ногою за вал, дав сторчака в пшеницю (Н.-Лев., II, 1956, 250); Що то вже за їзда, коли те й думаєш, як не впасти, як не вхопити сторчака..! (Загреб., Диво, 1968, 155).
СТОРЧАК2, а, ч., діал. Юшка з риби. Кухар швидко поставив перед забродчиками стябла з свіжою рибою і налив у миску «сторчака», цебто юшки (Н.-Лев., II, 1956, 229).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сторчак | сторчаки |
Родовий | сторчака | сторчаків |
Давальний | сторчакові, сторчаку | сторчакам |
Знахідний | сторчак | сторчаки |
Орудний | сторчаком | сторчаками |
Місцевий | на/у сторчаку | на/у сторчаках |
Кличний | сторчаку | сторчаки |