стоязикий
СТОЯЗИКИЙ, а, е, поет. Який має багато язиків. Над полум'ям червоним стоязиким Вже лагодить [солдат] похідний казанок (Нех., Під.. зорею, 1950, 135); // Утворений багатьма голосами, звуками (про галас, гомін і т. ін.). Природи гомін стоязикий Заполонив поля, гаї... (Дор., Тобі, народе.., 1959, 42); // Різномовний. В гомінливий, стоязикий порт Нас.. море принесло широке (Рильський, II, 1960, 19); Розкуються народи І побратаються в вольній сім'ї стоязикій (Забашта, Пісня.., 1961, 32).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стоязикий | стоязика | стоязике | стоязикі |
Родовий | стоязикого | стоязикої | стоязикого | стоязиких |
Давальний | стоязикому | стоязикій | стоязикому | стоязиким |
Знахідний | стоязикий, стоязикого | стоязику | стоязике | стоязикі, стоязиких |
Орудний | стоязиким | стоязикою | стоязиким | стоязикими |
Місцевий | на/у стоязикому, стоязикім | на/у стоязикій | на/у стоязикому, стоязикім | на/у стоязиких |