стременне
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стременне | стременні |
Родовий | стременного | стременних |
Давальний | стременному | стременним |
Знахідний | стременний | стременні |
Орудний | стременним | стременними |
Місцевий | на/у стременному, стременнім | на/у стременних |
Кличний | стременне | стременні |
стременний
СТРЕМЕННИЙ, а, е. 1. Прикм. до стремено 1. Стременні ремені.
2. у знач. iм. стременний, ного, ч., іст. Конюх-слуга, який доглядав за верховими кіньми свого господаря, а також супроводжував його під час полювання. Муцик, вирвавшись на двір, На голос гончих одізвався,.. Стременний думав, що то звір .., І з свори поспускав хортів (Котл., І, 1952, 181); Вершники легко скочили з коней і кинули поводи стременним (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 128); // У Руській державі XVI-XVII ст. - слуга в боярина або придворний, який відав царськими чи князівськими верховими кіньми та супроводжував царя й князів на урочистих виїздах. Попереду з зв'язаними назад руками йшли Кобза й Остап. Вів їх на ланцюгах стременний князя пан Щука, найлютіший катюга з челядинців Єремії (Стор., І, 1957, 375).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | стременний | стременна | стременне | стременні |
Родовий | стременного | стременної | стременного | стременних |
Давальний | стременному | стременній | стременному | стременним |
Знахідний | стременний, стременного | стременну | стременне | стременні, стременних |
Орудний | стременним | стременною | стременним | стременними |
Місцевий | на/у стременному, стременнім | на/у стременній | на/у стременному, стременнім | на/у стременних |