стригунець
СТРИГУНЕЦЬ, нця, ч. Зменш.-пестл. до стригун. - Може, як позичить Данько грошей, то й стригунців придбаємо... Овес у нас добре зародив (Стельмах, II, 1962, 404); - А я от що, панове, думаю: чим грати на гроші, так краще я поставлю двох хортів, а ти, Вурдило, став свого золотавого стригунця (Тулуб, Людолови, II, 1957, 437); * У порівн. - Нічого, він [кінь] попасеться, вб'ється в тіло та ще й як вибрикуватиме. Як стригунець іржатиме! (Збан., Малин. дзвін, 1958, 36).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стригунець | стригунці |
Родовий | стригунця | стригунців |
Давальний | стригунцеві, стригунцю | стригунцям |
Знахідний | стригунця | стригунців |
Орудний | стригунцем | стригунцями |
Місцевий | на/у стригунці, стригунцеві | на/у стригунцях |
Кличний | стригунцю | стригунці |