стрик
СТРИК, а, ч., діал. Те саме, що стрий. Їх було три брати.. По смерті батька, а мого небіжчика стрика, вони поділили поміж себе його невеличкий грунт, поженилися (Фр., І, 1955, 213); Хлопець з радісним криком: «Стрик приїхав!» - кинувся до прибулого, щоб першому привітати його (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 33).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | стрик | стрики |
Родовий | стрика | стриків |
Давальний | стрикові, стрику | стрикам |
Знахідний | стрик, стрика | стрики, стриків |
Орудний | стриком | стриками |
Місцевий | на/у стрику | на/у стриках |
Кличний | стрику | стрики |