струменіти
СТРУМЕНІТИ, струменіє і струменить, недок . 1. Литися, текти струменем, вузенькою цівкою. Йому хотілося пити, він помітив поставленого на триніг шланга, з якого пружинистою цівкою струменіла на квітник вода (Мушк., День.., 1967, 34); Теплі сльози струменіли з очей, котились за вуха, змочували рудувату санаторну білизну (Збан., Сеспель, 1961, 74); Всі дихають гаряче, в кожухах жарко, у кожного піт.. струменить з лоба (Кучер, Трудна любов, 1960, 566); * Образно. Невпинно струменіє духовна снага народу (Рад. Укр., 11.IV 1967, 3).
2. перен. Випромінюватися, поширюватися в оточуючому просторі, проникати куди-небудь, перев. струменем або струменями (про світло, пахощі, звуки і т. ін.). Ріки текли молоком, струменіли скрізь нектаром ріки (Зеров, Вибр., 1966, 302); Було тихо, ніжно струменіло на землю місячне проміння (Збан., Малин. дзвін, 1958, 298); Корови лежали на дерев'яному помості,.. і від них струменіло тепло та ще запаморочливі домашні запахи сіна, молока і живності (Загреб., Європа 45, 1959, 425); На рушнику, на лаві, сіріла плеската перепічка, над нею струменів пар і осідав на старому, поцяткованому часом дзеркалі, що висіло на стіні (Мушк., Чорний хліб, 1960, 102).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струменію | струменіємо |
2 особа | струменієш | струменієте |
3 особа | струменіє | струменіють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струменітиму | струменітимемо |
2 особа | струменітимеш | струменітимете |
3 особа | струменітиме | струменітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | струменів | струменіли |
Жіночий рід | струменіла | |
Середній рід | струменіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | струменіймо | |
2 особа | струменій | струменійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | струменіючи | |
Минулий час | струменівши |
струмінь
СТРУМІНЬ, меня, ч. 1. Вузький потік води або якої-небудь іншої рідини. Як заплаче [Горпина], як затужить, - де ті й сльози беруться! так і ллються струменем (Вовчок, І, 1955, 68); Як тільки підвозили бочку, до неї з галасом кидались школярі і по черзі підставляли під бурхливий струмінь відра (Донч., V, 1957, 212); Раптом велика брила породи сама відвалилась, і з земних грудей могутнім струменем вдарила вода (М. Ю. Тарн., Незр. горизонт, 1962, 99); Скинув [Щорс] шкіряну тужурку. Відкрив кран і з стогоном підставив голову під холодний струмінь (Довж., І, 1958, 184); * У порівн. По дереві фуганок майже співає,.. робота тече, як струмінь пахущої води (Ю. Янов., II, 1958, 140); // Вузький потік або неширока смужка світла, диму, полум'я, повітря і т. ін., що поширюється, спрямовується куди-небудь. В цехи струменями лилося сонячне світло (Донч., Карб. камінь, 1946, 39); Над хатами курились димарі.. Дим тягнувся рівним струменем в небо (на погоду!) (Вільде, Сестри.., 1958, 371); Він відчинив вікно, і струмінь свіжого повітря влетів у вагон (Трубл., II, 1950, 133); Струмінь вогню вирвався з кулемета (Гончар, Таврія.., 1957, 554); // Безперервний потік сипкої речовини. Струмені піску здіймаються над землею, б'ють в лице, сліплять очі, залазять у вуха (Рад. Укр., 30.VІІІ 1952, 2); * Образно. У Маріїну гарячу проповідь вклинялися десятки нових голосів. Наче прорвало нетривку греблю, що стримувала бурхливий словесний струмінь (Кир., Вибр., 1960, 348).
2. рідко. Те саме, що струмок 1. А вже красне сонечко Припекло, припекло,.. На вулиці струмені Воркотять, воркотять (Олесь, Вибр., 1958, 233); Рушиться по полю сніг, Свиснув бабак, почорніла дорога, Струмінь в ярочку побіг (Щог., Поезії, 1958, 87); * Образно. Хай усі струмені й ріки нашої багатонаціональної й багатобарвної літератури течуть і шумлять кожна по-своєму (Рильський, Веч. розмови, 1964, 76).
3. перен. Певна риса, особливість, властива кому-, чому-небудь або характерна для когось, чогось. Високою мірою властивий був Неруді гумористичний струмінь (Рильський, III, 1956, 318); Загальновідомо, що перші кроки становлення радянської літератури позначені могутнім струменем романтики, народженої пролетарською революцією (Нар. тв. та етн., 1, 1967, 87); // Суспільний, науковий, літературний і т. ін. напрям, школа, течія. Минули довгі роки, перш ніж із загальнодемократичного потоку виділився пролетарський струмінь, а рух робітників почав набирати організованого, дійсно класово-пролетарського характеру (Ком. Укр., 12, 1966, 41); Саме в цей період, коли творчість письменниці [О. Кобилянської], її талант стали загальновизнаними, чиняться спроби відірвати її од демократичного струменя розвитку української літератури (Вітч., 12, 1963, 186); // Елемент, певна сторона чого-небудь. Фольклорні струмені в драматичні твори проникають, головним чином, через мову дійових осіб (Нар. тв. та етн., 3, 1961, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | струмінь | струмені |
Родовий | струменя | струменів |
Давальний | струменеві, струменю | струменям |
Знахідний | струмінь | струмені |
Орудний | струменем | струменями |
Місцевий | на/у струмені | на/у струменях |
Кличний | струменю | струмені |