струминка
СТРУМИНКА, и, ж. Зменш.-пестл. до струмина. Повітряний потік розпилює струминку бензину на дрібненькі краплі, утворюючи горючу суміш (Автомоб., 1957, 74); Булгарін.. з насолодою пустив у повітря густу струминку диму (Полт., Повість.., 1960, 542); Коли поїзд проходив через якусь станцію, заповзала у вагон гостра червона струминка світла, рухалась по стіні (Збан., Таємниця.., 1971, 216).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | струминка | струминки |
Родовий | струминки | струминок |
Давальний | струминці | струминкам |
Знахідний | струминку | струминки |
Орудний | струминкою | струминками |
Місцевий | на/у струминці | на/у струминках |
Кличний | струминко | струминки |