струшений
СТРУШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до струсити 1-3, 6. Стіжок поповза посунувся, не лишивши на стерні жодної зернини, струшеної при натяганні його на тягалку [пристрій для перетягування чого-небудь] (Ле, Право.., 1957, 23); Осінь... Шкільний сад. Нас, учнів, пускають туди разом із осінніми вітрами, коли вже струшена бувала там уся садовина (Вас., Вибр., 1954, 40); * У порівн. Холодні думки, наче струшений іній, огорнули дівчину (Стельмах, Хліб.., 1959, 486).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | струшений | струшена | струшене | струшені |
Родовий | струшеного | струшеної | струшеного | струшених |
Давальний | струшеному | струшеній | струшеному | струшеним |
Знахідний | струшений, струшеного | струшену | струшене | струшені, струшених |
Орудний | струшеним | струшеною | струшеним | струшеними |
Місцевий | на/у струшеному, струшенім | на/у струшеній | на/у струшеному, струшенім | на/у струшених |