субдиякон
СУБДИЯКОН, -а, ч. У католицькій церкві – один із санів церковнослужителя, скасований у другій половині 20-го ст. при введенні сучасного римського обряду; у православ’ї субдиякону відповідає іподиякон; проміжний ступінь між малими чинами (остіарієм, кліриком, екзорцистом та аколітом) та вищими чинами священства – дияконом, священиком та єпископом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | субдиякон | субдиякони |
Родовий | субдиякона | субдияконів |
Давальний | субдияконові, субдиякону | субдияконам |
Знахідний | субдиякона | субдияконів |
Орудний | субдияконом | субдияконами |
Місцевий | на/у субдияконі, субдияконові | на/у субдияконах |
Кличний | субдияконе | субдиякони |