субстантивний
СУБСТАНТИВНИЙ, а, е. 1. лінгв. Головним членом або стрижневим словом якого є іменник. Субстантивні словосполучення; Субстантивні речення.
2. лінгв. Який має форму або виступає у функції іменника. Субстантивний займенник; Субстантивна фразеологія.
3. хім. Який діє без допомоги інших речовин. Субстантивні барвники.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | субстантивний | субстантивна | субстантивне | субстантивні |
Родовий | субстантивного | субстантивної | субстантивного | субстантивних |
Давальний | субстантивному | субстантивній | субстантивному | субстантивним |
Знахідний | субстантивний, субстантивного | субстантивну | субстантивне | субстантивні, субстантивних |
Орудний | субстантивним | субстантивною | субстантивним | субстантивними |
Місцевий | на/у субстантивному, субстантивнім | на/у субстантивній | на/у субстантивному, субстантивнім | на/у субстантивних |