сурмачів
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | сурмачів | сурмачева | сурмачеве | сурмачеві |
Родовий | сурмачевого | сурмачевої | сурмачевого | сурмачевих |
Давальний | сурмачевому | сурмачевій | сурмачевому | сурмачевим |
Знахідний | сурмачів, сурмачевого | сурмачеву | сурмачеве | сурмачеві, сурмачевих |
Орудний | сурмачевим | сурмачевою | сурмачевим | сурмачевими |
Місцевий | на/у сурмачевому, сурмачевім | на/у сурмачевій | на/у сурмачевому, сурмачевім | на/у сурмачевих |
сурмач
СУРМАЧ, а, ч . 1. Сигналіст, який подас сигнал сурмою (див. сурма). Хай в литаври вдаре [вдарить] довбиш, Хай заграють сурмачі; Сутим золотом засяють Корогви і пірначі (Щог., Поезії, 1958, 203); Дванадцять сурмачів заграли на сурмах, коли посли входили у палац (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 278); * Образно. Дружби вік - для тебе, сину! Будь же дружби сурмачем (Мас., Як пахне земля, 1958, 47).
2. Музикант, який грає на сурмі; трубач. Третій музика - сурмач - працював найщиріше.. «Туру-туру... та!.. туру-туру... та!..» - гриміла сурма (Коцюб., І, 1955, 232); - Хіба не ожива надія У серці мужньому, як наші сурмачі Костюшків славний марш засурмлять, ідучи? (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 351).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сурмач | сурмачі |
Родовий | сурмача | сурмачів |
Давальний | сурмачеві, сурмачу | сурмачам |
Знахідний | сурмача | сурмачів |
Орудний | сурмачем | сурмачами |
Місцевий | на/у сурмачі, сурмачу, сурмачеві | на/у сурмачах |
Кличний | сурмачу | сурмачі |