СУСІДА, и, ч. і ж . 1. Те саме, що сусід і сусідка. Дівчинка, хоч невеличка, теж не гуляла: воду бралася сусіді носити, у городі в неї полоти (Вовчок, І, 1955, 368); Коня сторгував [Карпо].. - Бач, - думаю, - й не похвалився, дарма що товариш і сусіда (Коцюб., І, 1955, 303); [Галушка (до Степана ):] Бачиш, ото хата мого сусіди. Там живе голова колгоспу «Смерть капіталізму». Часник (Корн., І, 1955, 295); Підбіг рум'яний кучерявий унтер, викликав із строю старого солдата, сусіду Шевченкового по нарах (Тулуб, В степу.., 1964, 108); Сів [Павло] на вільне [місце] біля самої грубки. Ще добре, що хоч сусіда його згодився помінятися з Чумаком місцями, хоч сіли вдвох (Головко, II. 1957, 264); Не спромоглася на те ассіріян прославлена зброя, Тільки сусіду свого перси збороти могли (Зеров, Вибр., 1966, 374); Занадивсь ото до мене той панок Серединський. Ходив передніше сам, а це вже почав ходити з нашим сусідою, дідичем Хоцінським (Н.-Лев., І, 1956, 124); * Образно. Вибирав [вітер] якусь деревину, натискав на неї цілою силою і ломив.., аж поки не крикне і не впаде в обійми переляканих сусід (Хотк., II, 1966, 221).

2. Те саме, що підсусідок. - Присудили ваш двір віддати писареві... от твоя мати і пішла у сусіди... (Кв.-Осн., II, 1956, 461); - Хоч би кого у сусіди пустив - все б.. веселіше жилося... (Мирний, IV, 1955, 43); * Образно. - Тяжко, тату, Із своєї хати До турчина поганого В сусіди прохатись (Шевч., II, 1963, 344).

СУСІД, а, ч . 1. Той, хто мешкає поруч, поблизу кого-небудь. Вони були сусіди з Орлихою, тин об тин (Вовчок, І, 1955, 80); Сусід мій з другого «номера» вічно трумкає [бренькає] на п'яніно [піаніно] (Коцюб., III, 1956, 131); У хвіртку входили сусіди й сусідки (Довж., І, 1958, 217); * Образно. Горе з бідою близькі сусіди (Укр.. присл.., 1963, 35); // мн. Родина, що мешкає поруч, поблизу. Мали сусіди хорошого сина: Був він їм смирна і добра дитина (Щог., Поезії, 1958, 340); До сусідів збиралися молодиці на посиденьки (Тют., Вир, 1964, 23).

Ходити (піти, кидатися, кинутися і т. ін. ) по сусідах - обходити сусідів одного за одним з певною метою. Пішов Хома по сусідах позичати хліба (Коцюб., І, 1955, 91); Прийшлось кумів брати,- ніхто не хоче.. Кинулась Оришка по сусідах... (Мирний, І, 1949, 139).

2. Той, хто займає найближче від кого-небудь місце. [Милевський:] Дозвольте провести вас на концерт і бути там вашим сусідом (Л. Укр., II, 1951, 34); Мій хлопчику! З тобою сам би я Охоче сів на лаву, розгорнув би Синенький зошит, підштовхнув сусіда Під бік чи в спину (Рильський, II, 1960, 102); Погиба не пішов стрічати посланців: він.. не сподівався чогось цікавого почути від них, зрештою, йому це розкажуть сусіди по нарах (Стельмах, II, 1962, 255); // Про розташований поблизу завод, військову частину і т. ін. Батареї вже тут не було. Самієв перекинув її на поміч сусідові далеко на лівий фланг, куди зараз перенісся центр бою (Гончар, III, 1959, 362).

3. Держава, місцевість, що межує з іншою державою, місцевістю, а також населення суміжної держави, місцевості. Сусіде мовчали. Дивилися, як королі Із Польщі втікають (Шевч., І, 1963, 79); [Амфіон:] Як буде мур готовий, прийдуть люди і докінчать хати, палати й храми, під захистом тривким їх праця буде тривка й доладна.. - то буде впорядкована громада, народ, не гірший від своїх сусідів (Л. Укр., І, 1951, 450); Договір про дружбу і соціалістичне змагання між трудящими двох районів-сусідів підписали представники району Міхаловце Східнословацької області (ЧССР) і Ужгородського району Закарпатської області (СРСР) (Рад. Укр., 2.III 1974, 3); // Той, хто володіє суміжними землями і т. п. Йому було приємно, що він, старий генерал, якого сусіди вважали «червоним» і небезпечним, завжди лишався вірним собі. Як завжди, він і тепер, у сі тривожні часи, обстоював погляд, що земля має належати до тих, хто її обробляє (Коцюб., II, 1955, 383); На делікатному виду зайнявся рум'янець, як він, провівши очима всіх до останку [селян], вертався в світлицю серед сусідів священиків (Н.-Лев., III, 1956, 10).