сухота
СУХОТА, и, ж . 1. перев, мн., заст.. Туберкульоз. Сухоти вже давно потроху точили його (Гр., І, 1963, 263); Натура гине - вся в оздобах, в злоті, - Остатній усміх ясний посила І краскою непевною пала, Немов конаюча вродливиця в сухоті (Л. Укр., І, 1951, 57); Віра Захарівна хворіє на сухоти (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 91).
^ Скоротечні сухоти див. скоротечний.
2. нар.-поет. Туга, журба. За малим жити - сухота моя (Сл. Гр.); Через тебе, дівко, Впав я в сухоти - Ані вночі спання, Ні вдень роботи! (Укр.. лір. пісні, 1958, 293); // Людина, через яку хто-небудь страждає.
3. розм. Жарка, суха погода; засуха. Яка не довга сухота у літі, а.. їй дощ учинить край! (Три золоті сл., 1968, 134).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | сухота | сухоти |
Родовий | сухоти | сухот |
Давальний | сухоті | сухотам |
Знахідний | сухоту | сухоти |
Орудний | сухотою | сухотами |
Місцевий | на/у сухоті | на/у сухотах |
Кличний | сухото | сухоти |