східняк
СХІДНЯК, а, ч., розм . 1. Уродженець східних областей України. Він ще й досі не цілком звикся із своїм новим становищем, і в товаристві «східняків» болісно почував свою відсталість (Гончар, III, 1959, 384); - Я доповідав уже, пане, - виступив наперед тонкобровий. - Той східняк мав гранату (Мур., Бук. повість, 1959, 240).
2. Східний вітер. Другий тиждень дме східняк проклятий! (Вирган, В розп. літа, 1959, 165).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | східняк | східняки |
Родовий | східняка | східняків |
Давальний | східнякові, східняку | східнякам |
Знахідний | східняк, східняка | східняки, східняків |
Орудний | східняком | східняками |
Місцевий | на/у східняку | на/у східняках |
Кличний | східняче | східняки |