січ
СІЧ1, і, ж. (з великої літери). Організація українського козацтва у XVI - XVIII ст. Казав іноді Мирон, згадуючи давнє: - ..Ой, не так колись було в нас, у Січі, у нашому козацькому краї! (Мирний, І, 1949, 183); Билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких він слухав,.. будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал (Коцюб., І, 1955, 339); В ті часи Січ постійного місця не мала, а пересувалася в залежності від обставин. В тисяча шістсот сорок сьомому році вона містилася на Микитиному Розі (Панч, Гомон. Україна, 1954, 223); // Місце розташування цієї організації. Січ нагадувала велике городище, обведене частоколом, а від річки до річки тягся ще й глибокий рів (Панч, Гомон. Україна, 1954, 224); Бульба пробирався далі тісною вулицею, що була захаращена майстрами.. і людьми всіх націй, які наповнювали передмістя Січі, що скидалося на ярмарок (Довж., І, 1958, 228).
Запорізька (Запорозька) Січ: а) організація українського козацтва, яка склалася в середині XVI ст. у пониззі Дніпра за порогами. - Я луччу [кращу] кару знаю, Ось як богинь я укараю: Пошлю вас в Запорозьку Січ; Там ваших каверз не вважають, Жінок там на тютюн міняють (Котл., І, 1952, 243); - Від козаків ми походимо. Як погромила Катерина Січ Запорозьку, одному з куренів було визначено оці місця під поселення.- Оленчук закурив, замислився (Гончар, II, 1959, 60); б) місце розташування цієї організації. Жовнір приніс вино в здоровому олив'яному жбанові, а потім подав срібні недорогі кубки і поставив на столі закуску на олив'яних тарілках. Ті олив'яні тарілки пригадували столи в монастирських трапезах або на Запорозькій Січі (Н.-Лев., VII, 1966, 230).
СІЧ2, і, ж., іст. (з малої літери). Окремий городок, що входив до складу козацької організації в XVI - XVIII ст.
СІЧ3, і, ж. (з малої літери), рідко. Те саме, що січа. За містом січ кривава Аж до вечора тривала (Фр., XIII, 1954, 370); - За Харків,- читали,- жорстока йде січ...- Указ - нагородження список - читали (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 209).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | січ | січі |
Родовий | січі | січей |
Давальний | січі | січам |
Знахідний | січ | січі |
Орудний | січчю | січами |
Місцевий | на/у січі | на/у січах |
Кличний | січе | січі |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | Січ | Січі |
Родовий | Січі | Січей |
Давальний | Січі | Січам |
Знахідний | Січ | Січі |
Орудний | Січчю | Січами |
Місцевий | на/у Січі | на/у Січах |
Кличний | Січе | Січі |
січа
СІЧА, і, ж. Рукопашний поєдинок, бій із застосуванням холодної зброї (шаблі, списа і т. ін.). Мистець він був у лицарському ділі, так йому страшенна січа побратима з Петром Шраменком була не герцем, а справді ігрищем (П. Куліш, Вибр., 1969, 106); [1-й козак:] У потребі перший кидається [Грицько] в січу і вже б'є й рубає так, що й світа перед собою не бачить (Сам., II, 1958, 36); Січа та довго тривала, аж поки усіх не посікли. Шаблі попадали з рук.- Може, годі? - спинився отаман (Тич., І, 1957, 105); Нікому в цих боях не було пощади. Здавалось, зійшлася сила на силу, і доки не вирубають один одного впень, ця січа не скінчиться (Гончар, II, 1959, 387); Давно не спали вже бійці, В атаку йшли на день по тричі, Вже шабля в декого в руці Звисала мляво після січі (Фомін, Вибр., 1958, 193); // уроч. Кривава битва. У жорстоких січах з панами, з польськими і татаро-турецькими загарбниками вкривають себе невмирущою славою запорозькі козаки (Літ. Укр., 10.IV 1964, 2); В устах молодої вчительки голос народу пролунав невмирущим тисячорічним дзвоном, немовби звідкілясь здалеку засурмили над Дніпром прадідівські сурми, заіржали коні на степових пагорбах, потягло потом і кров'ю древніх січ (Довж., І, 1958, 294); * Образно. Вітер снігом б'є в обличчя, засипає снігом дах. І ведуть між себе січу хуртовини у степах (Забіла, У.. світ, 1960, 75).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | січа | січі |
Родовий | січі | січ |
Давальний | січі | січам |
Знахідний | січу | січі |
Орудний | січею | січами |
Місцевий | на/у січі | на/у січах |
Кличний | січе | січі |