теленькати
ТЕЛЕНЬКАТИ, аю, аєш, недок., розм . 1. неперех. Дзвонити уривчасто, неголосно. По тім боці Твердиня й дзвіниця.. І дзигарі теленькають (Шевч., І, 1963, 246); [Настя:] Га, чуєш? Мабуть, дзвінок теленькає. Певно, наші їдуть (Фр., IX, 1952, 98); З вулиці до вух Жменячихи донісся знайомий голос дзвоника, який теленькав теж по-весняному (Томч., Жменяки, 1964, 19).
2. перех. і без додатка, зневажл. Говорити не подумавши, навмання; говорити дурниці. - Що ти там теленькаєш? - як можна садити зварену бараболю і сіяти вже зварене жито! (Казки Буковини.., 1968, 15); Теленькати язиком - те саме, що Ляпати язиком (див. ляпати). - Ти не теленькай поки що язиком, бо я тобі його обценьками висмикну (Чаб., Катюша, 1960, 93).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теленькаю | теленькаємо |
2 особа | теленькаєш | теленькаєте |
3 особа | теленькає | теленькають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теленькатиму | теленькатимемо |
2 особа | теленькатимеш | теленькатимете |
3 особа | теленькатиме | теленькатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | теленькав | теленькали |
Жіночий рід | теленькала | |
Середній рід | теленькало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | теленькаймо | |
2 особа | теленькай | теленькайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | теленькаючи | |
Минулий час | теленькавши |