тельбухи
ТЕЛЬБУХИ, ів, мн. (одн. тельбух, а, ч. ). Внутрішні органи вбитої тварини (шлунок, кишки тощо). Іванов здер з птаха шкіру, вирвав і викинув геть тельбухи (Багмут, Опов., 1959, 45); Собаки з гарчанням волочать по садку свинячі тельбухи (Тют., Вир, 1964, 328); // зневажл. Про внутрішні органи людини. [Василь:] Дай води напитись. [Лукія:] Хіба так дуже пашить у тельбухах? Напийся (Кроп., II, 1958, 117); Лікар, як на біду, прописав йому блювотне. Від цього вивертало геть усі тельбухи (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 64).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тельбухи | |
Родовий | тельбухів | |
Давальний | тельбухам | |
Знахідний | тельбухи | |
Орудний | тельбухами | |
Місцевий | на/у тельбухах | |
Кличний | тельбухи |
тельбух
ТЕЛЬБУХ див. тельбухи.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тельбух | тельбухи |
Родовий | тельбуха | тельбухів |
Давальний | тельбухові, тельбуху | тельбухам |
Знахідний | тельбух | тельбухи |
Орудний | тельбухом | тельбухами |
Місцевий | на/у тельбуху | на/у тельбухах |
Кличний | тельбуху | тельбухи |