терка
ТЕРКА, и, ж . 1. Сільськогосподарська машина для вилущування насіння з головок конюшини, льону тощо. Для повного виділення насіння пижину [вид бобової трави] треба пропускати через терки або повторно обмолочувати (Хлібороб Укр., 7, 1966, 10).
2. Мулярський інструмент - дощечка з ручкою для розгладжування штукатурки. Для затирання лицювального шару штукатурки використовують дерев'яні терки (Колг. енц., І, 1956, 109).
3. біол. Гострі, тверді зубчики на язику деяких видів молюсків, якими вони захоплюють і подрібнюють їжу. Рот виноградного слимака міститься під першою парою щупалець. У роті є язик, вкритий кількома рядами гострих, твердих зубчиків, які утворюють терку (Зоол., 1957, 32).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | терка | терки |
Родовий | терки | терок |
Давальний | терці | теркам |
Знахідний | терку | терки |
Орудний | теркою | терками |
Місцевий | на/у терці | на/у терках |
Кличний | терко | терки |
теркий
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | теркий | терка | терке | теркі |
Родовий | теркого | теркої | теркого | терких |
Давальний | теркому | теркій | теркому | терким |
Знахідний | теркий, теркого | терку | терке | теркі, терких |
Орудний | терким | теркою | терким | теркими |
Місцевий | на/у теркому, теркім | на/у теркій | на/у теркому, теркім | на/у терких |