тирада
ТИРАДА, и, ж. Довга фраза, багатослівна репліка в діалозі, виголошені в піднесеному тоні. Висказавши цю довгу тираду, граф аж відсапнув (Фр., VI, 1951, 221); Каргат в цю мить почав свою останню тираду з поклонами й прикладанням руки до серця (Шовк., Інженери, 1935, 183); Вірші мимоволі диктували штучний, неприродний ритм, групувались у фрази, шикувались у тиради, тягли на фальшиву патетику, сценічний трафарет (Дмит., Наречена, 1959, 125); // Монолог такого характеру в романі, п'єсі. У вільний час я виголошував цілі тиради з ролей Кропивницького, намагаючись точно скопіювати його своїм напівхлоп'ячим голосом (Минуле укр. театру, 1953, 83); Дванадцятий вечір актори безсонні Готують «Дванадцяту ніч», Щоб дзвінко й іскристо летіли тиради Під оплески олімпіади (Бажан, Роки, 1957, 201).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тирада | тиради |
Родовий | тиради | тирад |
Давальний | тираді | тирадам |
Знахідний | тираду | тиради |
Орудний | тирадою | тирадами |
Місцевий | на/у тираді | на/у тирадах |
Кличний | тирадо | тиради |