торбар
ТОРБАР, я, ч., розм. Те саме, що жебрак. - Треба доброї голови,.. аби не зробити з усіх нас торбарів! (Круш., Буденний хліб.., 1960, 192); Пустили бідних на поталу займанщині і капіталу. Самі ж на троні, як царі. «Ми тут внизу, боги - вгорі. Ідіть на фабрики й копальні, нещасні торбарі!» (Тич., І, 1957, 63).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | торбар | торбарі |
Родовий | торбаря | торбарів |
Давальний | торбареві, торбарю | торбарям |
Знахідний | торбаря | торбарів |
Орудний | торбарем | торбарями |
Місцевий | на/у торбарі, торбареві | на/у торбарях |
Кличний | торбарю | торбарі |