тореадор
ТОРЕАДОР, а, ч. Головний учасник бою биків в Іспанії та в країнах Латинської Америки, який шпагою завдає бикові останнього, смертельного удару; матадор. - Сей тореадор вже надто старий для своєї ролі (Н.-Лев., IV, 1956, 100); Пішов [Улас] до сільради в настрої молодого тореадора, перед яким хоч і небезпечний, а все ж таки цікавий бій (Тют., Вир, 1964, 151); * У порівн. - Іду степом, аж гульк - бугай величезний людину топче... Я, мов тореадор, скрепером на нього, а він тільки сопе, запінився, очі кров'ю налиті... (Гончар, Тронка, 1963, 284).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тореадор | тореадори |
Родовий | тореадора | тореадорів |
Давальний | тореадорові, тореадору | тореадорам |
Знахідний | тореадора | тореадорів |
Орудний | тореадором | тореадорами |
Місцевий | на/у тореадорі, тореадорові | на/у тореадорах |
Кличний | тореадоре | тореадори |