транс
ТРАНС, у, ч. Форма психічного розладу, що проявляється в затьмаренні свідомості та в автоматичному здійсненні різних учинків, дій. - А це не містифікація? - Можна перевірити! - Анатоль певний. - Це є справжній транс, глибокий сон - наслідок навіяння (Кач., II, 1958, 335); Ще древньогрецькі лікарі описували випадки, коли людина вночі при повному Місяці піднімалася з ліжка і з закритими очима, немов залишаючись у стані сну чи якогось трансу, виходила з дому, з неймовірною легкістю вилазила на дахи будинків, верхівки дерев (Наука.., 9, 1965, 30); * У порівн. Увесь цей день Коломинська перебувала наче в якомусь трансі. Робила все, що потрібно. Але робила це все якось бездумно, машинально (Рад. Укр., 24.XII 1971, 4); // Підвищене нервове збудження з втратою контролю над своїми вчинками. У якомусь хворобливому трансі Марія поставила бідон під дровами й повернулася назад, до вбитого ворога (Ле, Клен. лист, 1960, 41).
ТРАНС... Перша частина складних слів, що означає: а) рух через якийсь простір, перетинання його, напр.: трансарктичний, трансєвропейський, трансполярний, транссибірський і т. ін.; б) проходження, розташування відповідно до того, що виражено в другій частині слова, напр.: трансальпійський, трансурановий і т. ін.; в) передачу або позначення за допомогою чогось, напр.: транслітерація.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | транс | транси |
Родовий | трансу | трансів |
Давальний | трансові, трансу | трансам |
Знахідний | транс | транси |
Орудний | трансом | трансами |
Місцевий | на/у трансі | на/у трансах |
Кличний | трансе | транси |