тремтючий
ТРЕМТЮЧИЙ, а, е, рідко. Те саме, що тремтячий 2. Поздоровкавшись із сином, спиняється [батько] поглядом на змилених тремтючих конях: - Чого це гнали так? - Прикрутило, тату, - синове обличчя потемніло. - Гості в Хорлах, непрохані гості... (Гончар, II, 1959, 11); Бабуся, піймавши на базарі сусідку, помогоричивши, випила й сама і потанцювала з радощів, держачи тремтючими руками чарку... (Барв., Опов.., 1902, 500); Раптом блиснули в мороці вікна соннії будинків, пробудились на хвилину та одразу і загасли, тільки відблиском тремтючим ледве-ледве променіють... (Дн. Чайка, Тв., 1960, 184); Писар засвітив свічки, старі батьки і Павло відступили дальше від стола, адвокати встали, а Пастка почала тремтючим голосом повторяти за суддею слова присяги (Мак., Вибр., 1954, 231).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тремтючий | тремтюча | тремтюче | тремтючі |
Родовий | тремтючого | тремтючої | тремтючого | тремтючих |
Давальний | тремтючому | тремтючій | тремтючому | тремтючим |
Знахідний | тремтючий, тремтючого | тремтючу | тремтюче | тремтючі, тремтючих |
Орудний | тремтючим | тремтючою | тремтючим | тремтючими |
Місцевий | на/у тремтючому, тремтючім | на/у тремтючій | на/у тремтючому, тремтючім | на/у тремтючих |