тривіальний
ТРИВІАЛЬНИЙ, а, е, книжн. Позбавлений новизни; заяложений, не оригінальний. Нема чого забивати баки самому собі тривіальними фразами та банальними, непотрібними думками (Л. Укр., III, 1952, 680); // Занадто звичайний, простий. Іти не хотілося. Він удався до тривіальної хитрості. - Я вам не заважаю? (Мур., Свіже повітря.., 1962, 6); Найбільше треба берегтися, щоб не допуститись карикатури. Нічого не повинно бути перебільшеного або тривіального навіть в останніх ролях (Про мист. театру, 1954, 27).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тривіальний | тривіальна | тривіальне | тривіальні |
Родовий | тривіального | тривіальної | тривіального | тривіальних |
Давальний | тривіальному | тривіальній | тривіальному | тривіальним |
Знахідний | тривіальний, тривіального | тривіальну | тривіальне | тривіальні, тривіальних |
Орудний | тривіальним | тривіальною | тривіальним | тривіальними |
Місцевий | на/у тривіальному, тривіальнім | на/у тривіальній | на/у тривіальному, тривіальнім | на/у тривіальних |