тризн
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тризн | тризни |
Родовий | тризну | тризнів |
Давальний | тризнові, тризну | тризнам |
Знахідний | тризн | тризни |
Орудний | тризном | тризнами |
Місцевий | на/у тризні | на/у тризнах |
Кличний | тризне | тризни |
тризна
ТРИЗНА, и, ж . 1. У стародавніх слов'ян - завершальна частина поховального обряду, що складалася з поминальної учти, військових ігор і різних змагань. Насипали курган над померлим [слов'яни], на честь його справляли тризну, тобто влаштовували військові ігри й частування (Іст. СРСР, І, 1956, 35); Ховали Анта, як старійшину. На дворі вже до полудня зібрався весь Любяч. Жінки ішли з плачем, несли страви для тризни. Чоловіки збиралися з щитами і мечами (Скл., Святослав, 1959, 21).
2. уроч. Те саме, що поминки. В світлиці цензурній коновки бряжчать На тризні сумній Василевій (Сам., І, 1958, 159); Він підходив до кожного з намічених на тризну гостей, брав за руку чи лацкан піджака і просив, таки дуже просив не відмовитись «дещо перекусити» (Вільде, Сестри.., 1958, 176); * Образно. Щорс дивізію полями Вів у битву грізну. Над побитими ляхами Ворон правив тризну (Шпак, Вибр., 1952, 82).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тризна | тризни |
Родовий | тризни | тризн |
Давальний | тризні | тризнам |
Знахідний | тризну | тризни |
Орудний | тризною | тризнами |
Місцевий | на/у тризні | на/у тризнах |
Кличний | тризно | тризни |