тринадцятеро
ТРИНАДЦЯТЕРО, тьох, числ. збірн. Тринадцять (уживається з іменниками чоловічого роду, іменниками, що означають сукупність істот різної статі, іменниками середнього роду, що означають назви істот і речей, а також з особовими займенниками в множині); // у знач. ім. Про таку кількість людей різної статі. Постріли все рідшали, з-за тинів вибігло тринадцятеро і рідким цепом рушили до чубенківців (Ю. Янов., II, 1958, 220).
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | тринадцятеро |
Родовий | тринадцятьох |
Давальний | тринадцятьом |
Знахідний | тринадцятеро, тринадцятьох |
Орудний | тринадцятьома, тринадцятьма |
Місцевий | на/у тринадцятьох |
тринадцять
ТРИНАДЦЯТЬ, ти i тьох, числ. кільк. Назва числа 13 і його цифрового позначення; // Кількість із тринадцяти одиниць. Тихо цокав годинник, захрипів і вибив тринадцять (Хотк., II, 1966, 206); - Відступав він з нашими на схід, був в боях, а зараз спочиває... А йому лише тринадцять літ! (Сос., II, 1958, 481).
ВІДМІНОК | ОДНИНА |
---|---|
Називний | тринадцять |
Родовий | тринадцяти, тринадцятьох |
Давальний | тринадцяти, тринадцятьом |
Знахідний | тринадцять, тринадцятьох |
Орудний | тринадцятьма, тринадцятьома |
Місцевий | на/у тринадцяти, тринадцятьох |