трохей
ТРОХЕЙ, я, ч. В античному віршуванні - двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складом; хорей. [Меценат:] Поезію латинську почав нам еллін-бранець, не римлянин. [Прокуратор:] Бо мусив мову пана перейняти, а пан мав певне поважніші справи, ніж рідну мову сікти на трохеї (Л. Укр., III, 1952, 450); Ту поему вірш по віршу Я складав старанно, пильно, Перелічував трохеї, Розміряв їх так прихильно (Сам., І, 1958, 149).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трохей | трохеї |
Родовий | трохея | трохеїв |
Давальний | трохеєві, трохею | трохеям |
Знахідний | трохей | трохеї |
Орудний | трохеєм | трохеями |
Місцевий | на/у трохеї | на/у трохеях |
Кличний | трохею | трохеї |