труджений
ТРУДЖЕНИЙ, а, е, розм . 1. Дієпр. пас. мин. ч. до трудити 1; натруджений (у 1 знач.). Вони починали відчувати, як устоювався грунт під юними, але вже добре трудженими ногами. .. (Ле, В снопі.., 1960, 149); // у знач. прикм. Щастя тепер на нашу долю випало, полегкість трудженим рукам (Горд., Цвіти.., 1951, 37).
2. у знач. прикм. Здобутий працею; трудовий. Я все повимінювала: то за пшоно труджене, то відпряду, то поможу конопель тіпати або мочити (Барв., Опов.., 1902, 484); Дам я вам почути при цій нагоді.., як я в числі авангарду робітничого класу здобував це право - лити сталь не в капіталістичний ківш, а в свій - робочий, труджений і завойований (Ю. Янов., II, 1958, 242); Труджені гроші; // Сповнений праці. Я її [любов] прошу: - Гори, не гасни, Цвітом цвіти і грозою шуми, Так, щоб життя своє труджене, щасне, Наче буквар, прочитали ми (Шпорта, Вибр., 1958, 69).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | труджений | труджена | труджене | труджені |
Родовий | трудженого | трудженої | трудженого | труджених |
Давальний | трудженому | трудженій | трудженому | трудженим |
Знахідний | труджений, трудженого | труджену | труджене | труджені, труджених |
Орудний | трудженим | трудженою | трудженим | трудженими |
Місцевий | на/у трудженому, трудженім | на/у трудженій | на/у трудженому, трудженім | на/у труджених |