трудолюбець
ТРУДОЛЮБЕЦЬ, любця, ч., рідко. Те саме, що працелюб. Образ Максима Рильського в моїй уяві збігається з образом мудрого поета-садівника в гаю української літератури, невтомного трудолюбця, навіки закоханого в народ і його землю (Вітч., 5, 1963, 156).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трудолюбець | трудолюбці |
Родовий | трудолюбця | трудолюбців |
Давальний | трудолюбцеві, трудолюбцю | трудолюбцям |
Знахідний | трудолюбця | трудолюбців |
Орудний | трудолюбцем | трудолюбцями |
Місцевий | на/у трудолюбці, трудолюбцеві | на/у трудолюбцях |
Кличний | трудолю | трудолюбці |