трюмо
ТРЮМО, невідм., с . 1. Високе стояче дзеркало. Просто дверей - «шикарне» трюмо. Зараз перед ним Наталя, Данюшина жінка, зачіску поправляє (Головко, II, 1957, 45); Хлопець стояв перед трюмо з мохнатим рушником за плечима (Вол., Місячне срібло, 1961, 7).
2. архт. Простінок між вікнами, звичайно прикрашений орнаментом.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | трюмо | трюмо |
Родовий | трюмо | трюмо |
Давальний | трюмо | трюмо |
Знахідний | трюмо | трюмо |
Орудний | трюмо | трюмо |
Місцевий | на/у трюмо | на/у трюмо |
Кличний | трюмо | трюмо |