тугенький
ТУГЕНЬКИЙ, а, е. Досить тугий. Я витяг гроші, тугеньку пачечку карбованців, заплатив жінці полтиник і пішов (Чаб., За півгодини.., 1963,8); Через півтора року повернувся додому Йосип, якого червоні брали в обоз, гульк - а в колисці тугенький, мов гарбузик, хлопчик гойдається, ніжками на Йоньку свариться (Тют., Вир,1964, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тугенький | тугенька | тугеньке | тугенькі |
Родовий | тугенького | тугенької | тугенького | тугеньких |
Давальний | тугенькому | тугенькій | тугенькому | тугеньким |
Знахідний | тугенький, тугенького | тугеньку | тугеньке | тугенькі, тугеньких |
Орудний | тугеньким | тугенькою | тугеньким | тугенькими |
Місцевий | на/у тугенькому, тугенькім | на/у тугенькій | на/у тугенькому, тугенькім | на/у тугеньких |