тужавий
ТУЖАВИЙ, а, е. Щільний, тугий, не м'який. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків (Гончар, III, 1959, 165); Глина тужавими брусками лежала на широкій липовій дошці і ждала доторку пальців (Загреб., Диво, 1968, 33); // Налитий, пругкий. Пахучі, тужаві Наші яблука й груші - найкращі сорти! (Дор., Єдність, 1950, 45); Тиша первозданна, тільки жайворонки видзвонюють у вишині та шелестить тужавий колос (Цюпа, На крилах.., 1961, 329).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | тужавий | тужава | тужаве | тужаві |
Родовий | тужавого | тужавої | тужавого | тужавих |
Давальний | тужавому | тужавій | тужавому | тужавим |
Знахідний | тужавий, тужавого | тужаву | тужаве | тужаві, тужавих |
Орудний | тужавим | тужавою | тужавим | тужавими |
Місцевий | на/у тужавому, тужавім | на/у тужавій | на/у тужавому, тужавім | на/у тужавих |