тупіт
ТУПІТ, поту, ч. Звуки від ударів ніг об землю, підлогу тощо при ходьбі, бігові і т. ін., а також самі ці удари. Кінський тупіт завмирав удалині і врешті зовсім затих (Коцюб., І, 1955, 346); Знову заграла музика й знову задуділа долівка від тупоту п'яних ніг (Хотк., І, 1966, 64); Хтось - чула - гнався, кричав хтось. Уже й на вигоні вона, а ззаду тупіт чобіт і крик (Головко, II, 1957, 177); Тут усі почули неймовірний тупіт (Донч., VI, 1957, 41); Віжки блискучі й батіг у руки взяла Навсікая, Лунко хльоснула ним, і з тупотом мули побігли (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963,115); Вся хата розлягалася від сміху, вереску і тупоту (Стельмах, І, 1962, 87);
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тупіт | тупоти |
Родовий | тупоту | тупотів |
Давальний | тупотові, тупоту | тупотам |
Знахідний | тупіт | тупоти |
Орудний | тупотом | тупотами |
Місцевий | на/у тупоті | на/у тупотах |
Кличний | тупоте | тупоти |
тупотіти
ТУПОТІТИ, очу, отиш і ТУПОТАТИ, очу, очеш, недок . 1. Часто й гучно стукати ногами, йдучи або біжучи, ходячи або бігаючи. Овечки мекекають; кози собі теж за ними, та тупотять, та бігають по загороді... (Кв.-Осн., II, 1956, 172); Біля школи людей уже зібралося чимало. Тупотіли на ганку чобітьми, курили, гомоніли, сновигали в коридор, з коридору (Головко, II, 1957, 53); Барак сповнюється гамором - стрибають з ліжок жінки, тупотять дерев'яними колодками, біжать до виходу (Хижняк, Тамара, 1959, 180); // розм. Іти або бігти, часто й гучно стукаючи ногами об підлогу, землю. Хтось грюкнув хвірткою, хтось тупотить по приступках ганку, і Віра пізнає Карпа (Шиян,Баланда, 1957, 169); Настя неохоче виповзає з-під кожушка, вступає босоніж в материні чоботи і тупотить у сіни (Речм., Весн. грози, 1961, 9); Грізно тупоче по тракту кіннота (Гончар, II, 1959, 44).
2. Часто тупати, бити ногами (ногою) об підлогу, землю. Маруся плескала в долоні, як дитина, і тупотіла ногами, регочучи, тішачися й скачучи від радості (Хотк., II, 1966, 28); Перегуда довго тупотить ногами в сінях, обтрушує з валянок сніг (Кучер, Прощай.., 1957, 267); // Такою дією виражати нетерпіння, роздратування і т. ін. В залі тим часом ставало все неспокійніше. Гули, тупотіли ногами, вимагали світла (Гончар, II, 1959, 180); Інші свистали, ті кричали, ті тупотали (П. Куліш, Вибр., 1969, 302); // на кого. Дуже сердитися, гніватися на когось, б'ючи ногами (ногою) об підлогу, землю. [Галя:] Розсердився ж він [батько] - боже як! Кричить, тупоче на мене; а далі взяв і прогнав (Мирний, V, 1955, 191).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тупочу | тупотимо |
2 особа | тупотиш | тупотите |
3 особа | тупотить | тупотять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тупотітиму | тупотітимемо |
2 особа | тупотітимеш | тупотітимете |
3 особа | тупотітиме | тупотітимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тупотів | тупотіли |
Жіночий рід | тупотіла | |
Середній рід | тупотіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тупотімо | |
2 особа | тупоти | тупотіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тупотячи | |
Минулий час | тупотівши |