туркотливий
ТУРКОТЛИВИЙ, а, е. 1. Який туркоче, має властивість туркотати (туркотіти). Отак би сидіти й сидіти всю ніч, аж поки в небі не заграє світання і туркотливі горлиці у лузі не просурмлять зорю: туур-тур-туурр... (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 75).
2. Низький, переливчастий (про звуки, голос). Стоїть [Яресько] з Наталкою.. і, мов зачарований, слухає її грудний, туркотливий, як у горлиці, голос (Гончар, II, 1959, 33).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | туркотливий | туркотлива | туркотливе | туркотливі |
Родовий | туркотливого | туркотливої | туркотливого | туркотливих |
Давальний | туркотливому | туркотливій | туркотливому | туркотливим |
Знахідний | туркотливий, туркотливого | туркотливу | туркотливе | туркотливі, туркотливих |
Орудний | туркотливим | туркотливою | туркотливим | туркотливими |
Місцевий | на/у туркотливому, туркотливім | на/у туркотливій | на/у туркотливому, туркотливім | на/у туркотливих |