тушити
ТУШИТИ, шу, шиш, недок., перех. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. Тижні у полум'ї корчився хутір.. Тижні тушили пекельну пожежу (Олесь, Вибр., 1958, 229); На Герасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (Кочура, Зол. грамота, 1960, 314); * Образно. Узброїлись наші й погнали полки за полками обороняти австріяка од венгра, тушити пожежу, котра то там, то там прокидалася по Слов'янщині... (Мирний, І, 1949, 232); // перен. Придушувати, приглушувати якесь сильне почуття (любов, гнів і т. ін.). Мовчанка.. гнів тушить (Номис, 1864, № 1117).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тушу | тушимо |
2 особа | тушиш | тушите |
3 особа | тушить | тушать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тушитиму | тушитимемо |
2 особа | тушитимеш | тушитимете |
3 особа | тушитиме | тушитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | тушив | тушили |
Жіночий рід | тушила | |
Середній рід | тушило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | тушімо | |
2 особа | туши | тушіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | тушачи | |
Минулий час | тушивши |