тілечко
ТІЛЕЧКО1, а, с., рідко. Зменш.-пестл. до тіло 2, 4. Все щупленьке, рівненьке тілечко, вся оця мила істота до того стала нараз дорогою Василеві, що, якби хто сказав умерти, - вмер би за неї (Хотк., І, 1966, 101); Наші тілечка з ефіру, Наші крильця з вітерків; Відкіля ми прилетіли - Ми не знаєм од віків (Щог., Поезії, 1958, 310).
ТІЛЕЧКО2, присл., діал. Зменш. до тілько. - Нема Охріма Горобця. Тілечко був тут і як крізь землю провалився (Тют., Вир, 1964, 315).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тілечко | тілечка |
Родовий | тілечка | тілечок |
Давальний | тілечку | тілечкам |
Знахідний | тілечко | тілечка |
Орудний | тілечком | тілечками |
Місцевий | на/у тілечку | на/у тілечках |
Кличний | тілечко | тілечка |