тічка
ТІЧКА, и, ж . 1. Зграя собак із сукою або зграя вовків з вовчицею. На попівській леваді почулося валування і гризня собак, незабаром вулицю перетнула роз'ярена тічка і злобним засніженим клубком покотилася на городи (Стельмах, І, 1962, 66); А на близькому полі починала вити і скиглити тічка голодних вовків (Н.-Лев., І, 1956, 317); * У порівн. Наче тічка сіроманців, Ворог втік лукавий (Мас., Сорок.., 1957, 443); // рідко. Взагалі зграя тварин. [Лисняк:] В лісі - жодної живої душі, якщо не рахувати трьох ведмедів, тічку диких кабанів і з півсотні вовків (Мокр., П'єси, 1959, 94); У лісі козулі - мовчазні, як тиша. Та й лисиці в ярах тічками бродять (Гуц., Скупана.., 1965, 261).
2. Період статевої активності у самиць ссавців. Тічка і парування у диких свиней відбувається в першій половині зими (Звірі.. Карпат.., 1952, 55).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тічка | тічки |
Родовий | тічки | тічок |
Давальний | тічці | тічкам |
Знахідний | тічку | тічки |
Орудний | тічкою | тічками |
Місцевий | на/у тічці | на/у тічках |
Кличний | тічко | тічки |
тічок
ТІЧОК, чка, ч . 1. Зменш. до тік.1. Працювали обидва завзято. До снідання все скінчили, щоправда - лишилось іще тічок постругати (Головко, II, 1957, 244).
2. Утоптане, вирівняне місце. Тічок під нею [вишнею], як і завжди, насипаний білим піском, стіл вискреблений (Сенч., Опов., 1959, 76).
@ Дути (подути) тічок - пробувати силу в боротьбі, в бою. «Дми ж тічок», - Загримав Змій (Манж., Тв., 1955, 176).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тічок | тічки |
Родовий | тічка | тічків |
Давальний | тічкові, тічку | тічкам |
Знахідний | тічок | тічки |
Орудний | тічком | тічками |
Місцевий | на/у тічку | на/у тічках |
Кличний | тічку | тічки |