угасати
УГАСАТИ (ВГАСАТИ), аю, аєш, недок., УГАСНУТИ (ВГАСНУТИ), ну, неш, док . 1. Переставати горіти, жевріти або світити, світитися; гаснути, згасати, потухати. Лежить попіл на розпутті, А в попелі тліє Іскра огню великого. Тліє, не вгасає (Шевч., І, 1951, 262); У одному тілько здоровенному будинку, посеред міста, світло не вгасало і досі (Мирний, І, 1954, 364); Тарас уже не озирався на заграву. Пожежа потроху вгасала (Ільч., Серце жде, 1939, 34); На сході вгасали зорі, близився світанок (Десняк, Вибр., 1947, 145); * Образно. В серцях у наших слово Леніна горить і не вгаса (Тич., Зростай.., 1960, 49).
2. перен. Припинятися, закінчуватися. Між сватами не вгасає суперечка (Кучер, Трудна любов, 1960, 46); // Припиняти своє існування. В селах Живан чув немало розмов про воду, чув нарікання, що висихають маленькі річки, вгасають джерела (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 318); // Ставати слабішим, зникати. [Андромаха:] Якби ти тільки їх [слів] не вимовляла і не труїла нас, то й не було б лихої правди. Не вгасав би дух (Л. Укр., II, 1951, 264); При цій думці вгасала посмішка, холод поліз під одяг (Ле, Україна, 1940, 359); Він [Тарас Бульба] був, здавалося, у відчаї. Та надія не вгасала в ньому (Довж., І, 1958, 269); // Затихати (про звуки). Крики ненависті, злоби, цікавості і жорстокості супроводжували їх, то зростаючи, то вгасаючи. Часом вони йшли серед мертвої тиші (Довж., І, 1958, 271).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угасаю | угасаємо |
2 особа | угасаєш | угасаєте |
3 особа | угасає | угасають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угасатиму | угасатимемо |
2 особа | угасатимеш | угасатимете |
3 особа | угасатиме | угасатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | угасав | угасали |
Жіночий рід | угасала | |
Середній рід | угасало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | угасаймо | |
2 особа | угасай | угасайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | угасаючи | |
Минулий час | угасавши |