уговор
УГОВОР, у, ч., розм. Те саме, що домовленість. Оселився Грицько на зиму в чужій сім'ї, в котрої купив город з уговором, що вони житимуть до весни у проданій хаті (Мирний, II, 1954, 79); - Тілько бач: Брюховецький, по уговору, пішо і без оружжя веде свою сторону, а Сомко на конях, шатно і при оружжю. Хоче, кажуть, з гармат бити, як не по його рада станеться (П. Куліш, Вибр., 1969, 164).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | уговор | уговори |
Родовий | уговору | уговорів |
Давальний | уговорові, уговору | уговорам |
Знахідний | уговор | уговори |
Орудний | уговором | уговорами |
Місцевий | на/у уговорі | на/у уговорах |
Кличний | уговоре | уговори |
уговорити
УГОВОРИТИ див. уговорювати.
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уговорю | уговоримо |
2 особа | уговориш | уговорите |
3 особа | уговорить | уговорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уговорив | уговорили |
Жіночий рід | уговорила | |
Середній рід | уговорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уговорімо | |
2 особа | уговори | уговоріть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уговоривши |