угодований
УГОДОВАНИЙ (ВГОДОВАНИЙ), а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до угодувати. Свині були великі, але худі, погано вгодовані (Оров., Зел. повінь, 1961, 39); Мар'ян Хомаха, виряджаючи Юрка в науку, заколов угодованого кабана й половину туші дав синові (Чорн., Визвол. земля, 1959, 91).
2. у знач. прикм. Який угодувався, ситий (про тварину). Через дорогу, прямуючи на кукурудзяний масив, перебіг лінивий, вгодований, рудуватий на боках заєць (Ряб., Жайворонки, 1957, 22); Дикун відчинив браму, дівчина сіпнула віжками - і вгодовані коні вихором вилетіли з двору (Добр., Очак. розмир, 1965, 207); // розм. Товстий, гладкий (про людину). Вгодований економ, що весь час вертиться і завилює тут перед пані, запозирливо дивиться по черзі на панну й юнака (Вас., II, 1959, 59); Це був молодий ще, але натоптаний чоловік, кругловидий і вгодований (Мик., II, 1957, 284); В чайхані на нарах.. вели інтимну бесіду троє дорідних, вгодованих мусульман та один приїжджий (Ле, Міжгір'я, 1953, 64).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | угодований | угодована | угодоване | угодовані |
Родовий | угодованого | угодованої | угодованого | угодованих |
Давальний | угодованому | угодованій | угодованому | угодованим |
Знахідний | угодований, угодованого | угодовану | угодоване | угодовані, угодованих |
Орудний | угодованим | угодованою | угодованим | угодованими |
Місцевий | на/у угодованому, угодованім | на/у угодованій | на/у угодованому, угодованім | на/у угодованих |