уджиґнути
УДЖИГНУТИ (ВДЖИГНУТИ), ну, неш, док., розм . 1. перех. Те саме, що ужалити. Гедзь уджигнув.
2. перех. і неперех. Ударити, хльоснути. Уджигнув батіжком по спині (Сл. Гр.).
3. неперех. Побігти, утекти. Уджигнув з хати (Сл. Гр.).
4. перех. і неперех. Зробити, сказати, влаштувати щось незвичайне. Тогді до війська обернувся [Еней], Прокашлявся і раз смаркнувся [висякався], І річ таку їм уджигнув: - Козацтво! рицарі! Трояни! Храбруйте! наша, бач, бере (Котл., І, 1952, 267); [Бондар:] Та й уджигну ж весілля я на славу! (К.-Карий, І, 1960, 158); // Потанцювати з запалом. [Степанида:] Мати казала, що весілля швидко.. От уджигну вже та брязну підківками (Стар., Вибр., 1959, 190).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уджиґну | уджиґнемо |
2 особа | уджиґнеш | уджиґнете |
3 особа | уджиґне | уджиґнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уджиґнув | уджиґнули |
Жіночий рід | уджиґнула | |
Середній рід | уджиґнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уджиґнімо | |
2 особа | уджиґни | уджиґніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уджиґнувши |