удушитися
УДУШИТИСЯ (ВДУШИТИСЯ), ушуся, ушишся, док . 1. Заподіяти собі смерть, здавивши горло, насильно припинивши дихання; задушитися.
2. Задихнутися, вмерти від нестачі повітря, отруїтися димом, газом і т. ін. Він, сіромаха, трохи не вдушився, сидячи там [у шафі] і ковтаючи той дим (Чуб., V, 1874, 203); Десятник затулив їй [молодиці] уста своєю шапкою і держав.. - Вдушиться, - загомоніли люди. Десятник шапку одняв (Вовчок, VI, 1956, 233); Не договоривши, закашляв [Андрій] так сильно, що майже не вдушився (Коб., III, 1956, 304).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удушуся | удушимося |
2 особа | удушишся | удушитеся |
3 особа | удушиться | удушаться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | удушився | удушилися |
Жіночий рід | удушилася | |
Середній рід | удушилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | удушімося | |
2 особа | удушись | удушіться |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | удушившись |