ужалити
УЖАЛИТИ (ВЖАЛИТИ), алю, алиш, перех. Док. до жалити; // Укусити, впившися жалом у тіло (про бджолу, комара, змію і т. ін.). Співали [комарі] тонісінько, улесливо, наче просили пробачення за те, що зараз ужалять (Донч., V, 1957, 93); Бджола ужалила ворога, і її сородичі відчули сигнал тривоги (Хлібороб Укр., 7, 1969, 47); Кузьма.. ненароком наступив на гадюку, і вона вжалила його в ногу - ох, як він галасував! (Гончар, Тронка, 1963, 31); * У порівн. Нараз [Янь] зірвався, немов гадюка його вжалила (Фр., II, 1950, 230); Гість мало не до стелі підскочив, наче його вжалив у ногу скорпіон (Хижняк, Килимок, 1961, 36); // Поцілити, впитися в тіло (про кулю, стрілу і т. ін.). Ще дві стрічки вистріляв Кравцов, але третю набити не встиг. Його вжалила куля (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 321); На спалах прилетіла ще одна куля і тепер уже вжалила в бік Ілька (Панч, І, 1956, 599); // перен. Уразити дошкульним словом, поглядом і т. ін. - То скажіть своєму Вольдемарові, може, посунеться, - вжалила прикажчика Настя. - У них же сто тисяч десятин... (Гончар, І, 1959, 35); Він ужалив недобрими очима з-під насуплених брів Євгена Шульгу (Рибак, Час.., 1960, 388); Від неї [насмішки] ніде не заховаєшся, нічим не одкупишся. Найпаршивіше з закутка вжалить тебе, і нічого не вдієш (Стельмах, Хліб.., 1959, 115).
@ Ужалити в [саме] серце - боляче вразити; спричинити душевний біль. - Ти згадай, серце, які Дубці дохідні! Молодий аж іздригнувся і дивиться на неї, - ніби його щось.. у серце вжалило... (Вовчок, І, 1955, 117).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ужалю | ужалимо |
2 особа | ужалиш | ужалите |
3 особа | ужалить | ужалять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | ужалив | ужалили |
Жіночий рід | ужалила | |
Середній рід | ужалило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | ужалімо | |
2 особа | ужали | ужаліть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | ужаливши |