укіс
УКІС1 (ВКІС), укосу, ч., с. г. 1 Дія за знач. укосити. 1. Старий Захарко, закачавши штани аж за коліна, робив другий укіс осоки (Іщук, Вербівчани, 1961, 34); Зеленіли луки. Сіно першого укосу вже вивезли, і сінокоси вкрилися свіжою травою (Томч., Готель.., 1960, 254).
2. Кількість скошеного хліба, сіна за один раз, за день, за сезон і т. ін. Суданська трава.. навіть у посушливих районах дає не менше двох укосів (Хлібороб Укр., 4, 1965, 12); Хто із косами, той з укосами (Ус., Листя.., 1956, 5).
УКІС2 (ВКІС), укосу, ч. Похила, спадиста поверхня; схил гори, берега; бічна поверхня насипу залізниці, дороги і т. ін. Вони вже підбігали до ровів і по розвалених та підбитих ядрами й картечами [картеччю] укосах легко здирались нагору (Стар., Облога.., 1961, 74); Дах-гора утворювала ледь похилу стіну у вигляді величезного укосу (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 196); До протічка укосом спливала свіжа глина (Ле, Мої листи, 1945, 56); Росте [бузина трав'яниста] при дорогах,.. на укосах залізниць (Лікар. рослини.., 1958, 174).
@ Іти (піти, летіти і т. ін. ) під укіс - зазнавши аварії під час руху, падати по схилу насипу залізниці (про поїзд). - Поїзд піде під укіс, - подумав чоловік (Коз., Зол. грамота, 1939, 106); У битві кривавій все тоне, як скручені свастик хрести, летять під укіс ешелони, і в небо - розбиті мости... (Сос., II, 1958, 461); Пускати (пустити) під укіс поїзд (ешелон і т. ін. ) див. пускати.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | укіс | укоси |
Родовий | укосу | укосів |
Давальний | укосові, укосу | укосам |
Знахідний | укіс | укоси |
Орудний | укосом | укосами |
Місцевий | на/у укосі | на/у укосах |
Кличний | укосе | укоси |
укосити
УКОСИТИ (ВКОСИТИ), ошу, осиш, док . 1. перех. і без додатка. Косячи, одержати, здобути трохи або якусь кількість. - Ой, - каже батько, - як же ми мало вкосили! (Україна.., І, 1960, 218); Маржинки якась пара хвостів, та й тої годувати нічим: десь по узбіччях насмикає Єлена, та Олекса десь укосить заробляючи - ото й усе (Хотк., Довбуш, 1965, 7); Приїхавши на яровий клин вкосити коням мішанки, Карпо побачив Оксану (Іщук, Вербівчани, 1961, 34); * Образно. Хто боровся, горів і натерпівся горя, Той по праву достаток і щастя укосить (Мал., Любов, 1946, 17).
2. неперех., за ким, з ким, розм. Косячи, встигати за ким-небудь, бути нарівні з кимось. - Тоді вільні стени були, - скільки хто закосив, те й твоє... Так ніхто було за мною не вкосить (Вишня, І, 1956, 34); Всі ж бо знають, що за завзятий робітник з Остапа. Не вкосить ніхто з ним (Горд., II, 1959, 298).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укошу | укосимо |
2 особа | укосиш | укосите |
3 особа | укосить | укосять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | укосив | укосили |
Жіночий рід | укосила | |
Середній рід | укосило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | укосімо | |
2 особа | укоси | укосіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | укосивши |