УМИСНО (ВМИСНО), присл. З певною метою, з певним наміром; навмисно. Умисно широко дихаючи, перейшов він невеличкий клаптик безлісного шляху і вступив у гай (Гр., II, 1963, 83); - Ще не знавши, що ви перед твоїм шлюбом були знайомі, я вмисно запросив його до себе, надіючись, що ти закохаєшся в нім (Фр., VII, 1951, 392); Коли почула [Маруся] шум багатьох голосів і, оглянувшися, побачила, що до неї наближаються опришки усією громадою, - одразу перелякалася, серце сильно забилося в грудях. Але умисно не встала, хоч бігти хотілося (Хотк., II, 1966, 208).