уперіщити
УПЕРІЩИТИ (ВПЕРІЩИТИ), щу, щиш, док., розм . 1. перех. Сильно ударити когось, по чомусь. Микола задумавсь і з усієї сили так уперіщив снопа, що.. бич одскочив (Н.-Лев., II, 1956, 185); Прибіг Хома.. і, не говорячи ні слова, вперіщив Гната батурою по спині (Тют., Вир, 1964, 332).
2. неперех. Піти, полити з силою (про дощ). Серед жита уперіщив дощ, рівний, густий. Григор спинив коней, заліз під воза (Гуц., Скупана..; 1965, 20); Дощ, як несподівано вперіщив, так швидко й перестав (Збан., Переджнив'я, 1960, 61).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уперіщу | уперіщимо |
2 особа | уперіщиш | уперіщите |
3 особа | уперіщить | уперіщать |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | уперіщив | уперіщили |
Жіночий рід | уперіщила | |
Середній рід | уперіщило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | уперіщмо | |
2 особа | уперіщ | уперіщте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | уперіщивши |