урихтований
УРИХТОВАНИЙ (ВРИХТОВАНИЙ), а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до урихтувати. Софія стояла перед великим дзеркалом і кінчала причісування: злотисті кучері були вже врихтовані, майстерно-зальотно підшпилені над чолом (Л. Укр., III, 1952, 498).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | урихтований | урихтована | урихтоване | урихтовані |
Родовий | урихтованого | урихтованої | урихтованого | урихтованих |
Давальний | урихтованому | урихтованій | урихтованому | урихтованим |
Знахідний | урихтований, урихтованого | урихтовану | урихтоване | урихтовані, урихтованих |
Орудний | урихтованим | урихтованою | урихтованим | урихтованими |
Місцевий | на/у урихтованому, урихтованім | на/у урихтованій | на/у урихтованому, урихтованім | на/у урихтованих |