усмиряти
УСМИРЯТИ, ряю, ряєш, недок., УСМИРИТИ, рю, риш, док., перех., рідко . 1. Силою примушувати кого-небудь коритися; придушувати заколот, бунт і т. ін. Бунти жахали Олександра Романова, що посилав вірних своїх сатрапів усмиряти їх (Рильський, III, 1956, 184); Щоб вас, бублейниць, враг побрав! Не буду вас карать громами; По п'ятах виб'ю чубуками, Олимп заставлю вимітать; Я вас умію усмирити (Котл., І, 1952, 249).
2. перен., рідко. Зменшувати, послаблювати силу вияву чого-небудь; заспокоювати. Бий поклони! І плоть старечу усмиряй (Шевч., II, 1953, 37); Тепер, наприклад, коли мене голова так шалено болить, ти б, певно, усього спробувала, щоб лише мій біль усмирити (Коб., І, 1956, 119).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усмиряю | усмиряємо |
2 особа | усмиряєш | усмиряєте |
3 особа | усмиряє | усмиряють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усмирятиму | усмирятимемо |
2 особа | усмирятимеш | усмирятимете |
3 особа | усмирятиме | усмирятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | усмиряв | усмиряли |
Жіночий рід | усмиряла | |
Середній рід | усмиряло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | усмиряймо | |
2 особа | усмиряй | усмиряйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | усмиряючи | |
Минулий час | усмирявши |